Розвиток економічних станів

Економічний стан народу – це головна опора цілого його життя, розвитку, прогресу. Коли економічний стан поганий, то говорити про прогрес, науку – пуста балаканина. Я переконаний, що теперішній економічний стан усіх культурних народів дуже поганий у багатьох випадках, а найбільше в нерівності матеріальній, в різкому розділенні на касту багатих, котрі тільки й користуються здобутками науки і культури, і касту бідних, яких кожний новий прогрес тільки глибше притискає.

Такий економічний стан не є вічним і незмінним. Він розвинувся з історичним розвитком і так само мусить закінчитись, віддати місце іншому, досконалішому, справедливішому, більш людському. Я переконаний, що велика, всесвітня революція поволі знищить теперішній порядок, а впровадить новий. Під словом «всесвітня революція» я не розумію всесвітній бунт бідних проти багатих, всесвітню різанину; це можуть під революцією розуміти тільки всесвітні рутенці (реакційна західноукраїнська інтелігенція ХІХ ст., яка підтримувала політику австро-угорського уряду щодо українців), плосколоби та поліцаї, котрі не знають, що, наприклад, винахід парових машин, телеграфів, фонографів, мікрофонів, електричних машин і т. д. спроваджує в світі, хто знає, чи не більшу революцію, ніж ціла кривава французька революція.

Розумію під революцією саме цілий великий ряд таких культурних, наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють всі попередні поняття і основу і цілий розвиток якогось народу, повертають на зовсім іншу дорогу. Хто внаслідок того говорить про «будущую соціальну революцію», той дає собі свідоцтво бідності, показуючи, що не розуміє поняття революції. Соціальна революція почалася вже відтоді, відколи французька революція дала панування капіталістам, видерши його в родової шляхти.

Від першої хвилі свого панування борються капіталісти з тою новою революцією, проти якої бліднуть усі факти і бої, які досі бачила історія. Але вони борються з нею так, як той чорт з богом у «Фаусті» Гете, котрий все злого хоче, а все добре творить; так само й капіталісти помимо своєї затятості кожним своїм словом, ділом, поступом допомагають тільки здійсненню діла тої великої революції.

Що капіталістична революція 1789 року відбулася так криваво – причина того не в тім, щоб кожна революція мусила така бути, а в тім, що тиранія пануючої шляхти і попів не дозволяла поширення освіти, котра одна могла злагодити страшний вибух, коли тим часом інші причини: бідність, здирство і т.д. – прискорили той вибух.

Останній акт великої соціальної революції буде настільки лагідніший, а тим самим розумніший і глибше переведений, наскільки освіта і наука зможе прояснити масам робочого народу ціль і способи цілого діла. Звідси випливає проста задача для кожного, хто пізнає і прийме цілою душею думку: старатися ширенням здорових і правдивих понять про злагодження останньої революційної кризи. Як буде виглядати майбутній лад суспільний – цього не можна нині сказати, і воно, проте, нічо собою не являє.

Наука виказує тільки одну головну засаду: капітал продуктивний, тобто земля, машини і всі знаряддя праці, сирий матеріал і фабрики мають бути спільною, громадською власністю. Громади стоять до себе в стислім, дружнім (федеративнім) стосунку, кожна вибирає собі наказ, котрий порядкує її господарські діла. Плоди праці належать повністю робітникові. Це головні, основні ідеї, визнані теперішньою економічною наукою за ціль, до котрої повинна йти поволі економічна реформа.